І знову
Свято- Покровська обитель вітала гостей.
10
травня, в день пам’яті Апостола і священномученика Семиона, в старовинній
білківській церкві відбулася значуща подія. В цей день було освячено новий
різьблений престіл і жертовник, а також рукоположено в сан диякона насельника
монастиря брата Сергія (Янченко).      Богослужіння
очолив Високопреосвященнійший владика Ізяслав, котрому співслужили священники Попільнянського благочиння.
Молитовно
лунали дзвони, закликаючи людей на службу Божу. Незважаючи на будень до храму
зійшлося чимало народу, з особливим трепетом і благоговінням лилися молитви.
Під час проповіді владика відзначив: « Ось
недавно величний храм з кількасотлітньою історією був перетворений радянською
владою спочатку на комору для зерна, а потім на сільський клуб. Також довгий
час будівля стояла без господарського догляду і була схожа на сарай. І тільки
от зараз завдяки праці отця Діонісія – намісника монастиря, храм почав набувати
знову тієї краси котру він мав колись. Храм має особливу молитовну атмосферу,
відчувається столітня намоленість, зовсім інакше лунає тут молитва, а ніж в якомусь
іншому новозбудованому храмі. Вірю в те, що скоро храм остаточно відновиться,
знайдуться спонсори, засяють купола…»
Після
освячення престолу, на святковій Літургії було піднесено до сану диякона брата
Сергія, котрий вже майже рік несе послушницький подвиг при цій обителі, чимало
праці приклав не тільки у відновленні храму, але й в розбудові монастиря, він з
смиренням і благоговінням допомагає нести монаший подвиг наміснику, своїм
прикладом спонукає інших до праці і відданому служінню Богу і Святій Православній
Церкві, користується авторитетом і повагою не тільки серед насельників
монастиря, але і серед вірян. Тому в цей день, можна було з повною впевненістю
сказати, що він дійсно достойний дияконського служіння, саме тому на виголос
владики: «Аксіос?» всі твердо і впевнено підтвердили : «Аксіос! Аксіос!
Аксіос!».   
На
закінчення літургії владика нагородив почесними архієрейськими грамотами за
сумлінну працю: подружжя Апонюк, що безвідмовно і за кожним проханням
допомагають ієромонаху Діонісію в розбудові обителі, Ващук Надію – регента
хору, Атаманюк Павла, Ковтуна Павла та зазальною грамотою всіх членів
церковного хору.
Було
сказано багато різноманітних слів і побажань, але найголовніше було відмічено,
що не даремно говорить народна мудрість: «Святе місце – пустим не буває!», адже
і чудотворне джерело, і білківська чудотворна ікона Божої Матері, і сама
благодатна атмосфера храму та й в цілому монастиря про це досить чітко
свідчить.
Свято
закінчилося святковою монастирською трапезою на подвір’ї біля резиденції
намісника.
«Нехай
Пресвята Богородиця, що розпростерла невидимо над обителлю свій материнський
покров і надалі захищає і допомагає Вам відновити храм і розбудувати монастир
на Божу славу, на славу Української Православної
Церкви
Київського Патріархату і України!» - побажав благочинний р-ну митрофорний
протоієрей о. Петро (Цюцик).
| 
