Слава Ісусу Христу! Слава Навіки! Всі ми прагнемо в житті, чи свідомо чи підсвідомо, добра для себе, для ближніх, для світу. Хочемо, щоб світ існував і щоб у світі добре велося. При тому хочемо, щоб і наше місце у світі було пристойне з усіма вимогами для життя.
Для того людина має зрозуміти, що вона є ключовим моментом для згармонізованого світу. Людина хоче бути забезпеченою у цьому загрозливому світі де панує гріх, зло, насильство, несправедливість, зрада і все це походить від людини. І ми це мали нагоду на собі відчути і себе досвідчити.
Господь, що створив людину заложив у ній свою основу життя, щоб ми любили Бога так, як Бог нас полюбив. Щоб ми любили Божою любов’ю свого ближнього так, як Бог його любить. Але гріх людини спотворив її життя і тепер людина потребує навернення і покаяння, поправи свого життя і своїх поступків.
Здавен людина приносила Богові жертву в знак подяки за життя і за дари її збагачення. Але настав час, що людина запотребувала приносити жертву за гріхи свої, щоб доступити прощення від Бога. В Старому Завіті, ми знаємо, що приносили на жертовник тварин, щоб їх кров спалювати в знак преблагання Бога. Але ці жертви були недостатніми для людей і для Бога, щоб доступити милосердя нашого Творця.
Цар Давид молиться у покаянні «Жертва Богові – дух сокрушенний. Серцем сокрушенним і смиренним Бог не погордить… Якби Ти жертви захотів, дав би я, та всепалення немиле Тобі» (Пс. 50). Цар Давид збагнув у своїм серці ціну жертви до якої його кликав Господь. Оскільки життям своїм вчинено переступ Божої волі то надолужувати за гріхи треба ціною свого життя.
Але оскільки людина не могла спромогтися на таке надолуження, послав Бог свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, у світ, що народився чоловіком, жив з нами на землі і вчинив достойну жертву нашому Небесному Отцю, щоб нас оправдати, очистити, освятити і вчинити нас милими Богові.
Ісус Христос Син Божий прийняв на себе добровільно муки і смерть через наші гріхи і преблагав Небесного Отця за нас сплативши Божою любов’ю. Це найдосконаліша жертва, яка стала преблаганням, щоб нам простелити шлях до Бога.
Тепер заявляється наша участь у цій жертві Господа Нашого Ісуса Христа, який вчив нас, щоб ми покаялися, покутували, надолужували, своїм життям, своїм старанням, своїм терпінням, своїми жертвами і виявляли своє сокрушене серце.
Приходить час посту, який визначається нашим смиренням перед Богом зокрема і за наші гріхи. Ми часто пересичували свою жадібність у вдоволеннях гріховності нашого тіла, а тепер нашим тілом маємо покутувати. А покута буде нашою жертвою надолуження. Покута – це стримування від їжі, це стримування від забав, це стримування від лихих думок, слів, бажань, поєднаних з молитвою. Покута – це прощення ближнім, це наше налаштування на Божу любов. Це приводить нас до смиренності, до любові Бога і ближнього. Не зарахується нам за піст коли будемо стримуватись від їжі чи від розваг, а матимемо ненависть до брата свого – «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить» (І Ів. 4. 20). В пості є традиція стримуватись від алкоголю, куріння. Піст – це частку себе положити на жертву всепалення. І ця жертва поєднана з Божою любов’ю на хресному жертовнику подасть нам плоди радості і приязні з Богом.
Ісус Христос дав нам приклад як він на пустині молився, як він перед страстями і на хресті молився. Це було Його смирення перед Небесним Отцем. Це було Його смирення за нас і для нас, щоб ми збагнули Його любов до нас і Його прагнення, щоб ми жили в любові. Сприймімо цей Божий вимір Його любові, яка супроводжується жертвою, терпінням і Його смертю.
Богородиця в плані Божого спасіння прийняла на себе Божу волю на землі, щоб своєю посвятою, своєю, як Бог, прилеглістю до нас, завдати собі терпіння у прощенні нам, ми ж бо своїми гріхами розіп’яли її Сина. Щоб нам виразити ціну нашого життя, ціну Божої ласки, Богородиця, як всестраждаюча мати, розуміє Божу любов і сприймає нас. Але не будьмо такими й надалі, щоб своїми гріхами продовжувати нівечити любов Божу і Його Пресвятої Матері. Вони ж бо наше спасіння! Каже Господь: «Не хочу смерті грішника, але щоб він навернувся і жив» (Єз. 33. 11). Тому закликаю Вас, дорогі брати і сестри, до любові Божої, яку будемо здобувати ціною молитви, наших жертв і добрих діл.
Благословення Господнє на Вас!
