В ім"я Отця, і Сина і Святого Духа! Коли ми поглянемо на безхмарне небо, то перед нашим взором постануть безліч великих і малих зір, та далеких планет. Вони без слів, але ясніше за найкращі релігійні книги нам будуть говорити про нашого Бога-Творця, який лише одним своїм Словом зумів привести усе з небуття до буття. І хоча ми, та й взагалі більшість людей землі живемо в містах в часах техногенного XXІ віку, де навколо нас дуже рідко є абсолютна темрява навіть уночі, все ж у кожного з нас траплялись випадки, коли єдиним орієнтиром нашим було зоряне небо, яке і освітлювало нам дорогу. Псалмопівець Давид так і написав у своїй поезії: "Небеса повідають Славу Божу…”

Одначе, для нас, християн, ще більш вражаючим небесним дивом є величезна кількість святих і праведних людей, які своїми молитвами перед Божим престолом краще за усі разом взяті зірки та планети освітлюють і освячують наш життєвий шлях. Ми не знаємо і до нині, скільки є тих небесних світил, і не знаємо скільки стоїть перед Богом наших святих покровителів. Одначе ми знаємо, що їх дуже і дуже багато. У кожному роді, у кожному народі знаходилися люди, які мали своєю життєвою метою виконувати Божу волю. Вони були з часів створення світу, з часів перших дітей Адама і Єви, і я вірю, що є вони серед нас сьогодні. Тому, що Христос прийшов в цей світ саме для того, щоб з грішників зробити праведників. Щоб з синів погибелі зробити синів Божих, синів світла. І саме для цього Бог заснував Церкву свою, щоб кожна людина, яка прагне спасіння та життя з Богом, мала можливість ще тут, на землі, насолодитись безпосереднім спілкуванням з ним "лицем до лиця”.

Упродовж усієї людської історії Бог не перестає відкриватися народу Божому. В часи Старого Завіту народом Божим мав право називатися лише обраний староєврейський народ. З приходом у світ Сина Божого усілякі земні рамки були скасовано – спастися тепер може кожен, хто лише покличе Ім’я Господнє, і прийме для себе Дари П’ятидесятниці, які до цього часу зберігаються в нашій Православній Церкві.

Три останні неділі Церква показує нам певну хронологію нашого спасіння. На п’ятидесятий день після Воскресіння, а на десятий після Вознесіння, Господь сповнив Свою обітницю, і послав людям Святого Духа, який відроджує і оживляє нас для вічного життя, освячує нас, і, власне, робить нас святими. В першу неділю після П’ятидесятниці ми тому і згадували на богослужінні всіх святих, що Церква показує нам уже ті плоди цієї події, які реально мали місце в житті людей всіх часів та всіх народів. Святий Дух через апостолів передавався їх спадкоємцям, єпископам, а через них священикам. І нині кожен православний правильно поставлений священик є спадкоємцем апостольського служіння, рівного за честю та значенням з тим, що мали святі апостоли та їхні послідовники – пресвітери і диякони древньої Церкви. Благодать Пресвятого Духа ніколи не покидала своїх людей. І хоча сьогодні нам часто дорікають те, що наша Церква, мовляв, "неблагодатна” це все не відповідає дійсності. Це насправді лише такий рекламний хід наших так званих "конкурентів”. А вони знають, що коли сьогодні вони не почнуть людям брехати, то вже завтра в них майбутнього в Україні не буде. А тепер скажіть мені: чия "церква” може бути побудована на неправді? Божа? Зовсім ні! Нове покоління українців вже не буде терпіти на собі чуже ярмо чи то з Москви, чи то з Риму. Майбутнє українського народу і нашого святого Православ’я лише в єдиній Помісній Православній Церкві зі своїм патріархом в Києві.

Тому нині дуже важливими для нас є свята, чи дні спомину саме наших, українських святих, наших родичів по плоті і крові. Такі дні утверджують нас у наших переконаннях, вони показують, що Господь є і з нашим багатостраждальним і свободолюбивим народом. Він тут і зараз з нами, як би цьому не противились наші завойовники і вороги. Він чує наші молитви, Він бачить наші сльози, він цінує всі наші особисті зусилля у боротьбі з гріхами, і тому допомагає і відповідає нам.