Стояння за віру Свята великомучениця Євфимія всехвальна була дочкою християн — сенатора Філофрона та Феодосії. Вона постраждала за Христа в м. Халкідоні, розташованому на березі Босфору, напроти Константинополя, близько 304 року. Халкідонський правитель Пріск розіслав наказ усім жителям Халкидона і його околиць з'явитися на язичницьке свято поклонитися і принести жертву ідолу Арея, погрожуючи великими муками тому, хто не виконає наказу. Під час цього нечестивого святкування 49 християн ховалися в одному будинку, де таємно здійснювали Божественну службу Істинного Бога.
Серед тих,хто молився, була і юна дівчина Євфимія. Незабаром про місцеперебування християн стало відомо, і вони були приведені до Пріска для відповіді. Протягом 19 днів мучеників піддавали різним тортурам і катуванням, але ніхто з них не похитнувся у вірі і не погодився принести жертву ідолу. Розгніваний правитель, не знаючи, яким ще способом примусити християн до зречення, послав їх на суд до імператора Діоклітіана, але залишив юну Євфимію, сподіваючись, що вона, залишившись одна, не витримає випробувань.
Свята Євфимія, розлучена зі своїми братами по вірі, ревно молилася Господу Ісусу Христу, щоб Він Сам зміцнив її в майбутньому подвигу. Спочатку Пріск умовляв святу відректися, обіцяючи земні блага, потім дав наказ мучити її. Мучениця була прив'язана до колеса з гострими ножами, які при обертанні відрізали шматки тіла. Свята голосно молилася. І ось, колесо само собою зупинилося і не рухалося при всіх зусиллях катів. Зійшов з неба Ангел Господній, зняв Євфимію з колеса і зцілив від ран, свята ж з радістю дякувала Господу.
Та не врозумившись дивом, мучитель звелів воякам Віктору і Сосфену кинути святу в розпечену піч. Але ті, побачивши в полум'ї двох грізних Ангелів, відмовилися виконати наказ правителя і самі повірили в Бога, Якому поклонялася Євфимія. Сміливо скрикнувши, що й вони християни, Віктор і Сосфен сміливо пішли на страждання. Вони були віддані на поталу звірам. Під час страти вони звернулись до милосердя Божого, щоб Господь і їх прийняв у Царство Небесне. Почувши небесний Глас, вони відійшли в життя вічне. Звірі ж навіть не доторкнулися до їхніх тіл.
Свята Євфимія, кинута іншими воїнами в піч, залишилася ціла. З Божою допомогою вона виходила неушкодженою після багатьох інших тортур і катувань. Приписуючи це якимось чарам, правитель наказав викопати новий рів, наповнив його ножами, а зверху прикрив землею і травою, щоб мучениця не знала про приготовану їй кару; але й тут свята Євфимія залишилася неушкодженою, легко пройшовши над ровом. Нарешті, її засудили на поживу звірам у цирку. Перед стратою свята стала просити, щоб Господь сподобив її померти. Жоден звір, випущений на арену, не кинувся на святу. Лише одна ведмедиця завдала їй невелику рану на нозі, з якої витекла кров, і свята великомучениця Євфимія зараз же померла. В цей час стався землетрус, охоронці і глядачі від страху втікли, так що батьки святої змогли забрати її тіло і з честю поховати недалеко від Халкидона.
Згодом на могилі великомучениці Євфимії було зведено величний храм. У цьому храмі відбувалися засідання IV Вселенського Собору в 451 році, під час яких свята великомучениця чудесним чином підтвердила православне сповідання, поклавши межу єресі монофізитів, про що докладно сказано в день спогадів цього дива 11 липня.
Після того, як перси взяли Халкидон в 617 році, мощі святої великомучениці Євфимії перенесли до Константинополя (близько 620 р.). У період іконоборчої єресі рака з мощами святої Євфимії виявилася кинутою в море. Благочестиві моряки витягли їх. Згодом вони потрапили на острів Лемнос, а в 796 році були повернуті до Константинополя.
