Святитель Андрій, архієпископ Критський, народився в місті Дамаску в сім'ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німий. Потім одного разу після причастя Святих Христових Таїн він отримав дар мови і почав говорити. З того часу юнак почав посилено вивчати Святе Писання і Богословські науки.
В чотирнадцять років він прибув до Єрусалиму і там прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого. Святий Андрій проводив строге, цнотливе життя, був покірливий, стриманий, так що всі дивувалися його чеснотам і розуму. Як людина обдарована і відома доброчесним життям, він з часом був зарахований до єрусалимського кліру і призначений секретарем Патріархії — нотарієм. У 680 році місцеблюститель Єрусалимської патріаршої кафедри Феодор включив архідиякона Андрія в число представників Святого Граду на IV Вселенському Соборі, де він протиборствував єретичним вченням, спираючись на глибокі знання православних догматів. Незабаром після Собору він був відкликаний з Єрусалиму до Константинополя та призначений архідияконом до храму Святої Софії, Премудрості Божої. За часів правління імператора Юстиніана II (685-695) святий Андрій був рукоположений в сан архієпископа міста Гортіна на острові Крит. На нових теренах він просяяв як істинний світильник Церкви, великий ієрарх — Богослов, вчитель і творець гімнів.
Святитель Андрій написав багато Богослужбових піснеспівів. Він став засновником нової літургійної форми — канону. З складених ним канонів найбільше відомий Великий покаянний канон, що містить в своїх 9 піснях 250 тропарів і читається у Великий піст. У першу седмицю Посту на повечір'ї він читається по частинах (так звані «мефімони») і повністю — у четвер на утрені п'ятої седмиці.
Святитель Андрій Критський прославив багатьма похвалами Пречисту Діву Марію. Йому також належать: канон на Різдво Христове, трипісниця на повечір'ї тижня Квітного і на перші чотири дні Страсної седмиці, стихирі на Стрітення Господнє і багато інших піснеспівів. Продовжувачами його гімнотворчої традиції були великі церковні співці наступних століть: святі Іоанн Дамаскин, Косма Маіумський, Йосип Піснеспівець, Феофан. Збереглися також повчальні Слова святителя Андрія Критського на деякі церковні свята.
Про час кончини Святителя серед церковних істориків немає єдиної думки. Одні називають 712, інші — 726 рік. Він помер на острові Милитина, повертаючись на Крит з Константинополя, де був у справах Церкви. Мощі його були перенесені до Константинополя. У 1350 році благочестивий російський паломник Стефан Новгородець бачив їх в Константинопольському монастирі в ім'я святого Андрія Критського.
